Вінницьке обласне об'єднання церков - Євангельських Християн Баптистів

Служіння із назвою “Не завжди так буде” розпочалося ще під час АТО, коли волонтерка Людмила почала відвідувати поранених військових у лікарнях. Спочатку вона надавала перукарські послуги, але під час повномасштабного вторгнення її служіння набуло нового значення.

Після одного особливо важкого візиту до поранених Людмила звернулася до Бога зі словами: “Боже, дозволь мені бачити не лише рани, а й потреби цих людей”. Ця молитва стала точкою відліку нового етапу служіння, яке об’єднало навколо себе багато небайдужих людей.

Згодом до ініціативи приєдналися інші волонтери. Хтось допомагав мити голови пораненим, інші приносили й роздавали фрукти, йогурти та морозиво. Швачки шили адаптивний одяг, подушки від пролежнів, футболки, рушники та інші необхідні речі для полегшення життя військових у госпіталях.

Одним із найбільших привілеїв служіння стало спілкування з воїнами, молитва та можливість надавати їм духовну підтримку.

Сьогодні особливу підтримку надають місцеві бізнеси, які допомагають забезпечити волонтерів усім необхідним для цих поїздок.

Багато християн різних конфесій приєднуються до цієї ініціативи через фінансову підтримку або особисту допомогу. Водії, швачки та інші добровольці приносять свою лепту, допомагаючи зібрати все необхідне для військових.

Людмила впевнена, що Господь чує їхні молитви і відповідає навіть на невимовлені прохання. Вона наголошує, що воїни — це еліта в Божих очах, і волонтери роблять усе можливе, щоб не лише забезпечити їхні фізичні потреби, а й підтримати морально.

Потреба в перукарських послугах, спілкуванні, екскурсіях по місту або навіть риболовлі залишається постійною. Ці прості речі приносять радість та розраду пораненим.

Разом ми можемо нести мир, надію та любов туди, де вона найбільше потрібна.